нагромадити

Приклад 1:
Може, самогубець цього прощення й молитви найбільше й потребує, аби продибати в потойбіччі до світла крізь пекельні пащеки власних вчинків, що їх людина, не хотячи, ухищається нагромадити навколо себе? ), щодо цього навіть ацтеки значно людяніші, не пошкодували раю для самогубців і жінок, що померли під час пологів, а християнство ставиться по-мачушиному до самогубця, з одного боку, ніби й суцільна любов: підстав праву щоку, як ударить у ліву, а з другого — вистачає чоловікові повернути плечі в іншому напрямі, як те ж християнство по-старозавітньому й періщить чавунним ополоником по голові, мовляв, і це гріх, і те гріх, — але не тому, що це якийсь там гріх, а тому, що людське життя, — байдуже, хто це проповідує, — кожен кулик, звісно, своє болото хвалить, а не чужу калабаню, — це животворна сила, що, бувши ґвалтовно перервана, утворює чорні ями в існуванні, котрі оснащують зарядом зла яйцеклітинні вузли безликої енерґії, яка рухає всесвітом, і саме тому він, Богдан Чапля, оскільки він не святий праведник, на життєдайних випромінюваннях серця якого й тримається все наше існування, хоч ми того й не помічаємо, як не помічаємо повітря, яким дихаємо, — а звичайний собі чоловік, якому, завдяки тямущим людям дещо пощастило зазирнути за залізну заслону буття, — і винайшов апарат завбільшки з лускавку на горіхи, який розщеплює, повертаючи вражені злом клітини до первісного нульового заряду, — оскільки сила, що рухає світом, безлика, — це він, Богдан Чапля, власноручно на собі перевірив, коли помер його єдиний син Левко, — вона, ця сила, лише на вихідних пунктах, якими вона проламується в людське життя, обертається на добро чи зло з пістряковими пухлинами злоби, що тоді на кожному повороті свідомости, — оскільки вентилі, що ними виструмовує на люди безлика сила, дуже рухливі, — опадають не лише поодиноку людину, а й цілі народи, прокладаючи в людській пам’яті клоаки нетерпимости й ненависти, що ними живиться з покоління в покоління підшуровувана диявольськими лукавцями під різними наличками печерна помста, наслідком чого безпросвітна кривда й діється на землі.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”