ІСАВОВИЧ, -а, чол., іст., рел. 1. Нащадок, син Ісава (біблійного персонажа, старшого сина Ісаака та Ревеки, родоначальника едомлян).
2. заст., ірон. Уживається як зневажлива або жартівлива назва особи, яку вважають хитрою, підступною або нечесною (за асоціацією з біблійним образом Ісава, який продав своє первородство за сочевичну юшку).