Словник Української Мови
Буква
1. Дія за значенням «напустити»; дозволяти комусь або чомусь ввійти, проникнути кудись у великій кількості або з силою (наприклад, про воду, повітря, тварин).
2. Навмисно викликати, спричиняти якусь неприємну дію або стан (наприклад, страх, туман, сон).
3. Розмовне. Сильно лаяти когось, докоряти, сварити.
4. Діал. Наливати рідину у посуд до певної міри.
Приклад 1:
Мені не випадає напускати сюди єзуїтів та бентежити хлопів та ченців. А коли хоч, то ставай до цього діла ти сама: запроваджуй польську мову в дворі, навертай двірських бабів та шляхтянок на католицьку віру, запрошуй собі до помочі домініканів, але робіть діло тихо, безголосно, помаленьку, потихеньку, без галасу, щоб не сполохати людей.
— Невідомий автор, “Kniaz Ieriemiia Vishnieviets K Kii Ivan”