Словник Української Мови
Буква
1. Насильно впустити, нагнати когось, щось кудись; спричинити потік, навал чогось.
2. Спеціально викликати, спричинити явище або стан (часто негативний), створити враження чогось.
3. Розм. Надмірно додати, налити рідини в щось; наготувати занадто багато напою.
4. Діал. Натягнути, накинути (одяг).
Приклад 1:
Професор, щоб якось попасти в тон, силувався напустити на обличчя ухмилку; але це йому важко було: вся його натура фізично тепер протестувала проти осміху, в потилицю і в виски разом знов шпорнула його відома вже йому розпечена голка; кожна моментальна згадка й кожен натяк про сексуальні відносини ставали тепер для нього фізично болючими й нестерпуче огидними. Та, щоб не показати Володимирові того, що коїться в нього в середині, він таки примусив себе розсміятися, начебто зовсім щиро.
— Тютюнник Григорій, “Вир”