тертиця

1. (заст.) Те ж саме, що терниця — колючий чагарник, зокрема глід або шипшина.

2. (перен., заст.) Те, що викликає страждання, муки; символ горя та скорботи.

3. (діал.) Ручний знаряд для обтирання (тертя) льону або конопель, що складався з дерев’яної дошки з прорізом і ножем.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |