Словник Української Мови
Буква
1. Прикладати фізичних зусиль, напружувати м’язи тіла для виконання якоїсь дії або подолання опору.
2. Зосереджено застосовувати розумові зусилля, інтенсивно думати, намагаючись щось зрозуміти, згадати або вирішити.
3. Перебувати в стані нервового або психічного збудження, стресу, відчувати внутрішню неспокій або стриманість через очікування чогось, відповідальність тощо.
4. (перен.) Працювати з повною віддачею, на межі можливостей, інтенсивно функціонувати (про механізми, системи тощо).
Приклад 1:
Дихали радісно, глибоко і з таким чуттям, яке говорило, що можна дихати ще радісніше, ще глибше і ще тихше, але не треба напружуватися, бо ранок і так переходить у такий прозорий день, що якби хто уважний глянув з-під церкви на небеса, то побачив би там і зорі, і на великих пальцях ніг нігті, освітлені сонцем у того янгола, який щоранку летить з заходу на схід назустріч сонцю. Радісний і щасливий день хліборобського відпочинку!
— Осьмачка Тодось, “Старший боярин”