1. (у геодезії, картографії) напрямок на північ, що визначається за магнітним меридіаном; лінія, що з’єднує північ та південь на компасу або плані.
2. (переносно, рідко) головний напрямок руху, розвитку чи діяльності; курс, орієнтир.
направці
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
А ні, то буду полем бічи направці та й тебе здогоню. — Люди добрі, озміть-ко жінку, бо руки собі поломить.
— Зеров Микола, “Камена”
Частина мови: прислівник () |