Значення
-
Тиха, приглушена манера мовлення, проміжна між звичайним голосом і шепотом, коли звуки вимовляються без повного голосового напруження, але чутніше, ніж при повному шепоті.
-
(у переносному значенні) Легкий, ледве чутний звук, що нагадує таке мовлення (наприклад, про шум листя, води тощо).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. напівшепіт, р. напівшепоту, д. напівшепотові, з. напівшепіт, о. напівшепотом, м. напівшепоті, к. напівшепоте