Значення
-
Фізична величина, що характеризує магнітні властивості речовини та дорівнює векторній сумі магнітних моментів усіх її мікрочастинок у розрахунку на одиницю об’єму; ступінь намагнічування тіла.
-
(У техніці) Стан тіла, яке має магнітні властивості внаслідок намагнічування.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. намагніченість, р. намагніченості, д. намагніченості, з. намагніченість, о. намагніченістю, м. намагніченості, к. намагніченосте