накат

1. Дія за значенням накотити, накочувати; накочування. // Результат такої дії; накочене, навалене зверху.

2. Дерев’яний настил, зроблений з колод, дощок або брусів, який кладуть на балки перекриття, на стовпи тощо; стеля.

3. Військ. Дія військ, що полягає в послідовному, поетапному захопленні позицій, об’єктів противника; накочування.

4. спец. Шар фарби, нанесений на поверхню під час друкування або фарбування.

5. спец. У спорудженні дорожнього покриття — шар матеріалу (щебеню, асфальту тощо), який укладають на основу.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |