Словник Української Мови
Буква
1. Зазнавати загибелі, втрачати життя; гинути.
2. Знищуватися, переставати існувати, приходити в повну непридатність (про предмети, явища, почуття тощо).
3. (у розмовному вживанні) Потрапляти у скрутне, безвихідне становище; зазнавати невдачі, краху.
Приклад 1:
А на ранок води несподівано прибуло, і тепер доводилось або ж потопати, або ж погибати задурно під ядрами та палашами Жолкевського. Хапаючи ротом воду, а ніздрями сніг, сподіваючись уже лише на Бога, Шостак ступив зопалу іще крок, за ним ступив другий і раптом відчув, що дно під ногами почало потроху рости, твердіти, підніматися вгору.
— Куліш Микола, “Мина Мазайло”