нагрижник

**НАГРИ́ЖНИК**, -а, чол. 1. Частина кінської збруї — ремінь або шлейка, що проходить позаду холки (на грижі) коня, з’єднуючи сідло з хомутом або шортами; нагрудник, підхвісник.

2. *заст.* Нашийник, оздоблений металевими бляхами або шипами, який надягали на шию собаці для захисту від вовків чи інших хижаків.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |