нашийник

[nɑʃɪjnɪk] Іменник

Буква:Н

Значення

  1. Предмет у вигляді смуги з шкіри, тканини, металу тощо, що надягається на шию тварини (переважно собаки або кота) і часто використовується для кріплення повідка, намордника або як прикраса.

  2. Застаріле або діалектне позначення намиста, ланцюжка або іншої прикраси, що носить на шиї людина.

  3. Технічний елемент у вигляді кільця або обода, що охоплює щось у верхній частині (наприклад, нашийник колони, труби).

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. нашийник, р. нашийника, д. нашийникові, з. нашийник, о. нашийником, м. нашийникові, к. нашийнику

Більше записів