Словник Української Мови
Буква
1. Частина одягу, що закриває груди, або окремий предмет, який надягають на груди для захисту, тепла чи як прикрасу.
2. Частина кінської збруї — ремінь, що проходить поперек грудей коня і запобігає сповзанню сідла або хомута назад.
3. Спеціальний захисний одяг (наприклад, фартух із нагрудною частиною), який використовують у побуті, на виробництві або в спорті для запобігання забрудненню чи травмам.
Приклад 1:
Польському війську теж було нічим платити, гетьман Любомирський клянчив гроші для війська в короля (хоч на ньому шабля — наділки смарагдами биті, ефес золотий, на шапці аспис і діаманти, нагрудник відсвічує золотом), той наказав швидше писати до збирачів податків, аби вони мерщій брали на військо, одначе народ зубожів і витиснути з нього гріш було важко, та й збирачі половину клали до власних кишень, тоді Любомирський звернувся до багатої шляхти й сам першим поліз до власного гаманця, війську заплатили. Отож Любомирський з військом рушив на Волинь.
— Невідомий автор, “Getman Sin Getmana”