НАДСА́ДА, и, жін.
1. Надмірне напруження сил, зусиль; перенапруження. Працювати з надсадою.
2. Хрипкий, уривчастий звук, що супроводжується напруженням; надрив у голосі. Говорити з надсадою.
3. заст. Докладання надзвичайних зусиль для досягнення чогось; старанність, запопадливість, що межують із виснаженням.