НАДІДЕА́Л, -а, чол. 1. Філос. Найвищий, абсолютний ідеал, що перебуває поза межами можливого досвіду або досягнення; уявна досконалість, яка слугує граничним орієнтиром для системи цінностей чи світогляду.
2. спец. У теорії систем та кібернетиці — абстрактна модель бажаного стану системи, яка не може бути повністю реалізована на практиці, але визначає напрямок її розвитку та вдосконалення.