Значення
-
**НАБУВА́ЧКА**, и, жін. Жін. до набува́ч. Особа жіночої статі, яка набуває що-небудь у власність, купує, здобуває, отримує щось; покупчиня, набувальниця.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. набувачка, р. набувачки, д. набувачці, з. набувачку, о. набувачкою, м. набувачці, к. набувачко