**НАБУВА́ЧКА**, и, жін. Жін. до набува́ч. Особа жіночої статі, яка набуває що-небудь у власність, купує, здобуває, отримує щось; покупчиня, набувальниця.
набувачка
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |
Древослів
Словник Української Мови