набувач

1. Той, хто набуває, здобуває що-небудь; особа, яка стає власником чогось (майна, прав, об’єктів тощо) у встановленому законом порядку.

2. юр. Особа, яка набуває право власності на майно або інші права на підставі договору, спадкування чи інших передбачених законодавством актів.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |