Значення
-
Той, хто набуває, здобуває що-небудь; особа, яка стає власником чогось (майна, прав, об’єктів тощо) у встановленому законом порядку.
-
юр. Особа, яка набуває право власності на майно або інші права на підставі договору, спадкування чи інших передбачених законодавством актів.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. набувач, р. набувача, д. набувачеві, з. набувача, о. набувачем, м. набувачеві, к. набувачу