1. Жін. до набува́лець; особа жіночої статі, яка набуває що-небудь у власність, здобуває, отримує щось.
набувальниця
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |
Древослів
Словник Української Мови
Словник Української Мови
Буква
1. Жін. до набува́лець; особа жіночої статі, яка набуває що-небудь у власність, здобуває, отримує щось.
Відсутні