1. Той, хто набуває, здобуває що-небудь; набувач.
набувальник
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |
Древослів
Словник Української Мови
Словник Української Мови
Буква
1. Той, хто набуває, здобуває що-небудь; набувач.
Відсутні