Древослів

Словник Української Мови

набутний

[nɑbutnɪj] Іменник

Буква:Н

Значення

  1. **НАБУ́ТНИЙ**, а, е. Який не є вродженим або природним, а з’явився внаслідок набуття, здобутий у процесі життя, діяльності чи розвитку.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. набутний, р. набутного, д. набутному, з. набутний, о. набутним, м. набутнім, к. набутний

Більше записів