Словник Української Мови
Буква
1. Стосовний до миру, мирного договору або примирення (наприклад: мирове співіснування, мировий договір).
2. У словосполученні «мировий суддя»: посада судді, який розглядав дрібні цивільні та кримінальні справи в Російській імперії та деяких інших країнах; людина, яка обіймала таку посаду.
Приклад 1:
Іваном Біберо- вичем і Іваном Гриневецьким, які би повстали із стосунку сею умо- вою обнятого, рішає невідклично мировий суд, зложений з 3 осіб 96 / Ðîçä³ë 1. Íàðèñè руської народности, з котрих одного судію вибере Виділ “Руської Бесіди” у Львові з-поза себе, другого пп.
— Невідомий автор, “021 Charnetskii Stepan Istoriia Ukrayinskogo Teatru V Galichini Tech”