ІНКУБ, -а, чол.
1. У середньовічній європейській демонології — злий дух, демон чоловічої статі, який, за повір’ями, відвідує жінок уночі, вступаючи з ними в статевий зв’язок із метою спокуси або виснаження (на противагу сукубу).
2. перен., книжн. Про щось гнітюче, кошмарне, що постійно турбує, не дає спокою; нав’язлива думка, страх.