Значення
-
Мистецтво, що відображає дійсність у художніх звукових образах, а також твори цього мистецтва, що характеризуються певним змістовним і формальним єдністю.
-
Звуки, що виникають в результаті виконання таких творів; мелодія, гармонія, ритм як такі.
-
Оркестр, музичний колектив або виконавці, що супроводжують якусь подію, заходь.
-
Перен. Мелодійний, приємний звук, схожий на музику (наприклад, спів птаха, дзвін струмка).
-
Розм. Урок музики як навчальний предмет у навчальному закладі.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. музика, р. музики, д. музиці, з. музику, о. музикою, м. музиці, к. музика
Походження слова (Етимологія)
Слово «музика» походить від грецького «μουσική» (музика), що означає «мистецтво муз», і пов’язане з «μοῦσα» (муза). Воно прийшло в українську мову через посередництво латинської (лат. mūsica), а також через польську та російську мови, які, у свою чергу, запозичили його з німецької. У давньоруську літературну мову слово потрапило через старослов’янську з грецької. Таким чином, «музика» — це запозичення, яке пройшло довгий шлях від давньогрецької до сучасної української мови.