Значення
-
Сукупність мовних засобів (лексичних, граматичних, синтаксичних), характерних для певного типу текстів, жанру, автора або конкретної історичної епохи, що визначає їхню індивідуальність або належність до певного стилю мовлення.
-
Індивідуальна манерамовлення або письма, властива конкретному автору, оратору або публічній особі, що відрізняється вибором слів, побудовою фраз та загальною образністю.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. мовостиль, р. мовостилю, д. мовостилеві, з. мовостиль, о. мовостилем, м. мовостилеві, к. мовостилю