Словник Української Мови
Буква
1. Галузь людської діяльності, що охоплює мистецтво та практику плавання морями та океанами, а також сукупність знань і навичок для керування суднами.
2. Наука про методи та способи безпечного водіння суден, їх орієнтування у морському просторі, а також про організацію морських перевезень.
3. Історична дисципліна, що вивчає розвиток судноплавства, морські подорожі, відкриття та дослідження морських шляхів.
Приклад 1:
У міжнародній торгівлі Індії важливу транспортну функцію виконувало каботажне мореплавство. Незважаючи на відсутність зручних гаваней на індійському узбережжі, стародавні індійці в техніці мореплавства не поступалися іншим народам.
— Невідомий автор, “003 %91%92%8E%90 %9F %91%92%80%90%8E%84%80%82%8D%9C%8E%83%8E %91%95%8E%84%93 %8E.%8F. %8A%E0%A8%A6%A0%Ad %A2%E1%Ec%Aa%A8%A9 %8A%A8 %A2 %8B%A8%A1 %A4%Ec, 2002. 592 %E1. Isbn 966 06 0245 6”