мора

Значення

1. (у філософії, етиці) Внутрішній, духовний закон людини, суспільства або людства в цілому, що ґрунтується на вільному визнанні та прийнятті об’єктивних етичних цінностей (добра, справедливості, чесноти) і виражається в принципах, нормах та ідеалах, що регулюють поведінку, відносини між людьми та оцінку вчинків.

2. (у побутовому вживанні) Сукупність принципів, норм і правил поведінки, прийнятих у певному суспільстві, соціальному середовищі або окремою людиною; моральність, нравственність.

3. (переносно, розм.) Висновок, повчальний сенс, ідея, яку можна винести з якоїсь події, історії, ситуації (наприклад, “мораль байки”).

Правопис та відмінювання