Словник Української Мови
Буква
1. Наука та мистецтво керування судном, що включає навігацію, судноводіння, знання морської справи та експлуатацію морських транспортних засобів.
2. Практична діяльність, пов’язана з плаванням по морях і океанах на суднах з метою перевезення вантажів, пасажирів, ведення рибальства, наукових досліджень тощо; морехідство.
3. Період або факт тривалого плавання морським шляхом; морська подорож.
Приклад 1:
Страбон повідомляв, що фінікійці добре зналися на астрономії та арифметиці, почавши з лічби та нічного мореплавання. Релігійні уявлення ханаанейсь- Релігія кого населення були політеїс- тичні й значною мірою запозичені в населення Месопотамії (часом запозичувалися не лише культи, а й їхні назви).
— Невідомий автор, “003 %91%92%8E%90 %9F %91%92%80%90%8E%84%80%82%8D%9C%8E%83%8E %91%95%8E%84%93 %8E.%8F. %8A%E0%A8%A6%A0%Ad %A2%E1%Ec%Aa%A8%A9 %8A%A8 %A2 %8B%A8%A1 %A4%Ec, 2002. 592 %E1. Isbn 966 06 0245 6”