монодійний
[monodijnɪj] Прикметник
Буква:М
Значення
-
(У музиці) Створений на основі монодії; такий, що має ознаки монодії (одноголосся).
-
(У середньовічній церковній музиці) Пов’язаний з монодією як основним типом одноголосого богослужбового співу.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. монодійний, р. монодійного, д. монодійному, з. монодійного, о. монодійним, м. монодійнім