Значення
-
Процес витримування чогось у рідині (переважно воді) для надання певних властивостей, розм’якшення, очищення або приготування до подальшої обробки (наприклад, мочіння білизни, мочіння деревної кори, мочіння яблук для сидру).
-
У медицині та фізіології — непідконтрольне або патологічне випорожнення сечового міхура; синонім до слова «нетримання сечі».
-
У сільському господарстві — спосіб підготовки насіння (замочування) або консервації кормів (силосування) шляхом ферментації у рідині.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. мочіння, р. мочіння, д. мочінню, з. мочіння, о. мочінням, м. мочінні, к. мочіння