співумисник

[spiʋumɪsnɪk] Іменник

Буква:С

Значення

  1. Особа, яка разом з іншими бере участь у вчиненні злочину або протиправної дії, маючи спільний з ними умисел.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. співумисник, р. співумисника, д. співумисникові, з. співумисника, о. співумисником, м. співумисникові, к. співумиснику

Більше записів