Значення
-
Рослина родини злакових з тонким стеблом і розлогим волотистим суцвіттям, що часто росте як бур’ян на полях і узбіччях; метлюк (Apera spica-venti).
-
Народна назва кількох видів тонкостеблих трав’янистих рослин з розгалуженим або волотистим суцвіттям, схожим на мітлу (наприклад, костриця, перлівка).
-
Рідкісне, діалектне позначення невеликого віника, зробленого з гнучких гілочок, трави або соломи.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. мітлиця, р. мітлиці, д. мітлиці, з. мітлицю, о. мітлицею, м. мітлиці, к. мітлице
Походження слова (Етимологія)
Слово ‘мітлиця’ походить від праслов’янського *metъla, що означало ‘віник’. Це пов’язано з тим, що суцвіття цієї рослини нагадують мітелку, а також з тим, що з неї в’язали віники. Споріднені слова є в багатьох слов’янських мовах: білоруське ‘мятліца’, польське ‘mietlica’, чеське ‘metlice’, словацьке ‘metlica’, болгарське ‘метлица’.