ІЗОГЕПТАН, -у, чол., хім. Органічна сполука, насичений вуглеводень аліфатичного ряду, один із ізомерів гептану (C₇H₁₆), що має розгалужену будову вуглецевого ланцюга; використовується як компонент моторного палива та розчинник.
Древослів
Словник Української Мови