мітла

1. Пристрій для підмітання, що складається з довгої палиці та прикріпленого до неї пучка гілок, волокон, щетини тощо.

2. Розм. Про людину, зазвичай жінку, високого зросту та дуже худу на зріст.

3. Бот. Народна назва деяких рослин, що мають пряме, високе та гнучке стебло з волокнистою структурою, наприклад, очерету ато митлиці (вид трави).

Приклади вживання слова

мітла

Приклад 1:
У небі стояли злі знамення: біла мітла, червоний меч, що показував на схід. Але найдужче вдарила Юрка Хмельницького звістка, що на лівому березі обрано гетьманом переяславського полковника Якима Сомка.
— Франко Іван, “Мойсей”

Приклад 2:
Мітла з востоку Над самим Віфліємом, боком, Мітла огненная зійшла. І степ і гори осіяла.
— Невідомий автор, “117 Shevchenkohaidamaky Vyd 2011”