Словник Української Мови
Буква
1. Система успадкування майна, при якій основна частина спадщини (нерухомість, земля, титул) переходить до молодшого сина або молодшого з родичів у сім’ї.
2. Історична назва молодшого брата в родині або особи, що володіє майном за принципом мінорату (у протилежність майорату).
Приклад 1:
Родичі не лише спільно володіли землею, а й разом справляли релігійні свята, мали родовий цвинтар, були пов’язані традиціями кровної помсти та взаємодопомоги, В євреїв склався мінорат — монопольне право молодшого сина на батьківський спадок. Із патріархальних родів складалися коліна, які жили відособлено, до того ж нерідко ворогували між собою.
— Невідомий автор, “003 %91%92%8E%90 %9F %91%92%80%90%8E%84%80%82%8D%9C%8E%83%8E %91%95%8E%84%93 %8E.%8F. %8A%E0%A8%A6%A0%Ad %A2%E1%Ec%Aa%A8%A9 %8A%A8 %A2 %8B%A8%A1 %A4%Ec, 2002. 592 %E1. Isbn 966 06 0245 6”