Словник Української Мови
Буква
1. Множина слова “межа” — лінії, контури або смуги, що розділяють, обмежують або відокремлюють одне від одного (землі, території, простори, поняття).
2. Застаріла або діалектна форма місцевого відмінка однини слова “межа” — у межах, в межах, на межі.
3. (у математиці, аналізі) Граничні точки, крайні значення чого-небудь у певному діапазоні або проміжку.
Приклад 1:
Порадь мене, Зірнице-мати, де мені пари шукати; чи межи боярством, преславним лицарством, чи межи князівством, чи межи простим поспільством? Що хіба яка царівна та була б мені рівна…» (Починає дрімати.)
— Українка Леся, “Лісова пісня”
Приклад 2:
Один Злидень кидається їй на груди, смокче калину, інші сіпають його, щоб і собі покуштувати, гризуться межи собою і гарчать, як собаки. Куць Ей, Злидні, залишіть — то не людина!
— Українка Леся, “Лісова пісня”
Приклад 3:
IV — А тепер ступай собі, стара, межи ґаздині та пильнуй, аби кожду своє дійшло, та напийси раз, аби-м ті на віку видів п’єну. — А вас, ґазди, я ще маю на два ґатунки просити.
— Зеров Микола, “Камена”