Словник Української Мови
Буква
1. Який належить до певної місцевості, пов’язаний із нею, характерний для неї; локальний.
2. Який діє, має силу або поширюється на обмеженій території, в певному районі.
3. Який стосується даної місцевості, її жителів; не завізний, не приїжджий.
4. Який належить до певного місця, ділянки, точки чогось; локальний.
Приклад 1:
До нас часто приєднувався Іванів знайомий — місцевий адвокат вірменин Едуард, людина ерудована й дотепна. Ми підозрювали, що він мав спецзавдання від певних органів, але оскільки ніяких змов чи переворотів ми не планували, то критися перед ним не було з чим.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Приклад 2:
Парфія, яку звільнив з-під вла- Парфянське царство ди Селевкідів місцевий сатрап Андрагор, не дістала жаданого спокою й стабільності, бо невдовзі, вже в середині III ст. до н. е., її завоювали споріднені зі скіфами та массагетами напівкочові племена — парни, які повстали проти лукавих грецьких торговців.
— Невідомий автор, “003 %91%92%8E%90 %9F %91%92%80%90%8E%84%80%82%8D%9C%8E%83%8E %91%95%8E%84%93 %8E.%8F. %8A%E0%A8%A6%A0%Ad %A2%E1%Ec%Aa%A8%A9 %8A%A8 %A2 %8B%A8%A1 %A4%Ec, 2002. 592 %E1. Isbn 966 06 0245 6”