маршовик

1. Учасник організованого масового руху (переважно пішки) — маршу, часто з громадсько-політичним, протестним або меморіальним характером.

2. Військовослужбовець, який бере участь у марші (пішому переході військ), або солдат маршової роти (підрозділу для поповнення).

3. Музикант, який грає у духовому оркестрі, що виконує переважно маршову музику, або композитор, що спеціалізується на створенні маршів.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |