Значення
-
Посада та титул вищого придворного чиновника у Великому князівстві Литовському та Королівстві Польському (Речі Посполитій), який відповідав за організацію двору, урочистостей, прийомів, а також міг виконувати військові та судові функції.
-
Голова сеймику (місцевого шляхетського зібрання) в Речі Посполитій, який обирався з місцевої шляхти для керівництва зборами та представництва на вальному сеймі.
-
У сучасній Польщі — спікер (голова) Сенату або Сейму, а також голова деяких місцевих органів самоврядування.
-
Історично — керівник, розпорядник бенкету, свята або лицарського турніру у західноєвропейських країнах.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. маршалок, р. маршалка, д. маршалкові, з. маршалка, о. маршалком, м. маршалкові, к. маршалку
Походження слова (Етимологія)
Слово «маршалок» походить з німецької мови, де «Marschall» утворилося від давньоверхньонімецького «marahscalc», що спочатку означало «конюх», а згодом набуло значення «наглядач над слугами князя в мандрівках та походах», а під час воєн — «воєначальник». Це слово складається з двох частин: «marah» (кінь) та «scale» (служник). Споріднені слова зі значенням «кінь» є в багатьох мовах: давньоанглійське «mearh», англійське «mare», давньоісландське «marr», давньоірландське «marc», кімрське «march». А «scale» відповідає давньоверхньонімецькому «scalc», давньоанглійському «scealc», готському «skalks» тощо. В українській мові слово «маршалок» також використовується для позначення гілочки, яку встромляють у коровай на весіллі, що походить з польської мови, де «marszałka» пов’язане з «marszałek».