1. (діал.) Місце, де випалюють або виготовляють поташ (карбонат калію, який використовувався для миловаріння, виробництва скла тощо).
2. (переносно, рідко) Місце, де панує неспокій, суєта, безлад; метушня, метушливе місце.
марниця
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
— Ти, мабуть, часом погадаєш собі: «Бувають же й поміж старшими добрі люди — завіщо ж таких кривдити?» Марниця! Ти опасайся тільки, щоб не покривдити того, хто слабіший од тебе, хто в суспільному житті стоїть на нижчому щаблі, словом, усякого меншого тощо; а з-поміж «старших» когось образити — не лякайсь!
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Частина мови: іменник (однина) |