Древослів

Словник Української Мови

мандрони

[mɑndronɪ] Іменник

Буква:М

Значення

  1. мандрони — множина від «мандрон»; в народній говірці деяких українських регіонів — людина, що постійно бродить, мандрує; ледар, безпутник.

  2. мандрони — у говіркових джерелах — зносене, обтріпане одяння; лахміття.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. мандрони, р. мандронів, д. мандронам, з. мандрони, о. мандронами, м. мандронах, к. мандрони

Більше записів