наспа

НА́СПА, и, жін.

1. діал. Насип; насипна споруда, насипаний пагорб, вал. // Насипана купа чого-небудь (землі, піску, снігу тощо).

2. спец., заст. Власна назва окремих географічних об’єктів (переважно курганів, могильників або підвищень), що виникли внаслідок насипання землі. Уживається переважно в історичних та археологічних текстах.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |