Словник Української Мови
Буква
1. Який насипали, насипано на щось або кудись; такий, що складається з насипаної речовини.
2. Уживається як складова частина власних назв (топонімів), що позначають населені пункти, засновані на місці колишніх насипів або поблизу них, наприклад, село Насипне.
Приклад 1:
— випустила її через якийсь запасний вихiд — пiднiжки не було, довелося стрибати, вслiд кинутiй сумцi — в їдку вогкiсть туманного поранку, просто в насипаний мiж рейками щебiнь, в кров обдерши об нього долоню, — i просто до рук розлюченому, пiдтяг‑нутому в ходi як хорт польському полiцiянтовi — тутай нєма вийшьця, проше показаць документи! — котрому мало що не кинулась на шию, як рiдному братовi).
— Невідомий автор, “Oksana Polovi Doslidzhennya Z Ukrayinskogo Seksu”