Словник Української Мови
Буква
ІСТЕРИКА, -и, жін.
1. Нервовий напад, що виявляється в несподіваних, неконтрольованих рухах, судомах, плачі, сміхові, крикові тощо; стан нервового збудження.
2. перен. Бурхливий, але нетривалий вияв сильного збудження, гніву, роздратування, часто зі сльозами та криком.
Приклад 1:
Осатаніла вража баба І крикнула, як на живіт, Зробилась зараз дуже слаба, Холодний показався піт, Порвали маточні припадки, Істерика і лихорадки, І спазми жили потягли; Під ніс їй клали асафету І теплую на пуп сервету, Іще клістир з ромну дали. Як тілько к пам’яті вернулась, То зараз галас підняла; До неї челядь вся сунулась Для дива, як ввесь світ кляла; Потім, схвативши головешку І вибравшись на добру стежку, Чкурнула просто до троян; Всі курені їх попалити, Енея заколоть, побити І всіх троянських бусурман.
— Самчук Улас, “Марія”