мандат

1. Офіційний документ, що посвідчує повноваження, права або повноваження особи (наприклад, депутата, уповноваженого) або накази, що даються такій особі.

2. Термін повноважень, строк дії таких прав або документу.

3. Доручення, яке одержує держава, нація або організація від міжнародної спільноти на управління певною територією (наприклад, мандат Ліги Націй).

4. У конституційному праві — представницькі повноваження, отримані обраним депутатом від виборців.

5. У банківській справі — доручення клієнта банку проводити платежі.

Приклади вживання

Приклад 1:
На рівні Проводу відбулося переголосування, і Багряному таки видали мандат, проте на 1-й ВЗ УГВР (липень 1944 року) він не з’явився. Дедалі більше знайомих і непривабливих рис помічав Іван Багряний в діяльності ОУН-Б, суперечності між ним і Проводом загострювались.
— Невідомий автор, “013 Bagryanyy Ivan Sad Getsymanskyy”

Приклад 2:
— А ви, господин студент, маєте мандат? — пiдпливла до столика третя й змахнула з чола батистовою хусткою сало.
— Невідомий автор, “187 Sini Ietiudi Mikola Khvil Ovii”

Частина мови: іменник (однина) |