Значення
- (Юриспруденція) –
Документ, яким одна особа (доручач) уповноважує іншу особу (представника) на виконання певних дій або представництво інтересів перед третіми особами.
- (Юриспруденція) –
Офіційне завдання, обов’язок, поручення, яке дається комусь для виконання.
- (Фінанси) –
У фінансовій та банківській сфері — платіжний документ, розпорядження власника рахунка банку про перерахування певної суми коштів одержувачу.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. доручення, р. доручення, д. дорученню, з. доручення, о. дорученням, м. дорученні, к. доручення