Значення
- (Психологія) –
Глибоке почуття прихильності, відданості, духовної та фізичної близькості до іншої людини, що виражається в прагненні до її щастя, турботі, ніжності та самовіддачі.
- (Психологія) –
Почуття щирої прихильності, глибокої симпатії до когось або чогось (наприклад, любов до батьків, до дитини, до друзів).
- (Психологія) –
Сильне позитивне захоплення чимось, інтерес і відданість певній справі, заняттю, мистецтву тощо (наприклад, любов до природи, до книги, до праці).
- (Релігія) –
Застосування як символу, алегорії вищої, часто божественної, сили, що творить і об’єднує світ (наприклад, християнська любов-агапе).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. любов, р. любові, д. любові, з. любов, о. любов'ю, м. любові, к. любове