Значення
- (Ботаніка) –
Підземна укорочена пагінна частина рослини з товстими м’ясистими лусками, що слугує для накопичення запасних поживних речовин та вегетативного розмноження (наприклад, у цибулі, тюльпана, гіацинта).
- (Ботаніка) –
Застаріла назва цибулини як рослини агородньої культури та її їстівної частини.
- (Анатомія) –
Анат. Кісткове потовщення на кінчиках пальців рук і ніг, що утворює основу нігтьової фаланги.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. луковиця, р. луковиці, д. луковиці, з. луковицю, о. луковицею, м. луковиці, к. луковице
Походження слова (Етимологія)
Слово ‘луковиця’ походить від праслов’янського *lǫky, що означало ‘посудина з кори дерева; міра зерна, меду’. Це пов’язано з дієсловом *lękti ‘гнути’ та *ločiti ‘з’єднувати’, звідки й українське ‘лучити’. Також споріднене зі словом ‘лико’ (кора липи). Деякі дослідники зіставляли його з грецьким ‘liknon’ (віялка, плетена колиска).