Шевченкова хата чи хата Шевченка ?
Українська мова надає перевагу присвійному прикметнику (Шевченкова хата, пташині гнізда) над родовим відмінком належності (хата Шевченка, гнізда птахів).
Пояснення
Кажуть «Шевченкова хата», а не «хата Шевченка». Присвійний прикметник — це українська норма. Родовий відмінок вживають для ділового стилю, з іменами чи епітетами.
Українська класика й живе народне мовлення віддають перевагу присвійним прикметникам над родовим відмінком:
«Розсердився за ції бабусині речі» (Г. Квітка-Основ’яненко);
«Отцева й материна молитва зо дна моря верне» (М. Номис).
У діловому листуванні, де потрібне точне означення, іменник-прізвище ставлять у родовому відмінку: «майно Бондаренка». Також родовий відмінок вживають, коли після прізвища йде ім’я («твори Тараса Шевченка») або епітет («твори великого Шевченка»).
«Подай-но йому Петрову свитку» — С. Васильченко.
Правильно- Музей “Шевченкова хата”
- «Треба берегти пташині гнізда».
- «Передай листа товаришеві Бондаренку» (з живих вуст).
Неправильно- «Тут була хата Шевченка»
- «Треба берегти гнізда птахів».
- «Твори Шевченка Тараса Григоровича»