«пів-» — «півдня» чи «пів дня»?

Префікс «пів-» пишеться разом із загальними назвами: «півдня», «піввіку», «північ». Через дефіс — перед власними назвами: «пів-Києва», «пів-України».

Пояснення

«Пів-» зливається зі звичайним словом в одне: «півдня», «піваркуша». Але якщо далі — власна назва з великої літери, потрібен дефіс: «пів-Європи».

Префікс «пів-» — один із найпродуктивніших у мові на позначення половини. Правило написання просте: перед загальними іменниками він пишеться злито («півдня», «піввіку», «піваркуша», «північ»), а перед власними назвами — через дефіс, оскільки велика літера сигналізує межу між частинами: «пів-Києва», «пів-України», «пів-Європи». Помилки виникають через аналогію з прийменниковими конструкціями типу «пів на шосту» (де «пів» уже самостійне слово).

«Складні слова з першою частиною пів- пишуться разом, якщо друга частина — загальна назва, і через дефіс, якщо друга частина — власна назва». — Антоненко-Давидович Б. Д. «Як ми говоримо»

Правильно
  • Він спав півдня і почував себе чудово.
  • До пів-Києва долинули звуки святкового концерту.
  • Залишилося піваркуша чистого паперу.
Неправильно
  • Він спав пів дня і почував себе чудово. ❌
  • До пів Києва долинули звуки. ❌
правопис